Переїзд до нової країни зазвичай означає старт без місцевої кредитної історії, без місцевих рекомендацій і без орендодавця, який про вас чув. Запитання орендодавця не змінюються: хто ви, чи можете сплатити оренду й яким орендарем ви були.

Зберіть три відповіді, перш ніж почати оглядати житло. Для особи: паспорт або документ про проживання. Для платоспроможності: довідку від роботодавця, нещодавні розрахункові листки чи банківські виписки залежно від того, що просить орендодавець. Для історії орендаря: коротке повідомлення від попереднього орендодавця за кордоном, що підтверджує ваші дати й те, що оренда сплачувалась, якщо вдасться його отримати. Просіть завчасно й точно вказуйте, що воно має містити; на конкретне прохання відповідають швидше.

Якщо попереднього орендодавця важко знайти, покажіть історію, яка у вас є: договір, датовані платежі за оренду та записи про заселення й виселення. Чітко скажіть, де є прогалини. Зрозуміле пояснення зазвичай виглядає краще, ніж непояснена порожнеча.

Орендний паспорт може зберігати в одному місці вибрані записи про ваші оренди, а ви вирішуєте, чим і коли ділитися. Це контекст, а не оцінка чи гарантія, і орендодавець усе одно може попросити документи, яких вимагає місцеве законодавство чи його власний процес. Діліться тим, що потрібно для заявки, і не більше.

Очікуйте, що правила відрізняються залежно від країни, зокрема щодо того, що може просити орендодавець, і як працюють застави чи поручителі. Перегляньте місцеві поради для країни, до якої ви переїжджаєте, і зберігайте копію всього, що надсилаєте.